СВЯТЕ БЕЗУМСТВО ТВОРЕННЯ
до п’ятдесят п’ятої річниці «Веснянки»

Час неухильно збігає, відмірюючи для кожної людини її долю: хвилинами, годинами, роками... Ось уже і юна, свіжа й нестримна, як подих вологого й теплого вітру, «Веснянка» святкує свій п’ятдесят п’ятий день народження.

Проте у веснянчат багатьох поколінь, котрі прийшли привітати рідний колектив із ювілеєм, – власні віхи на позначення минулого часу: традиційні ювілейні концерти.

Кожен такий концерт – то привід зібратися разом, згадати улюблені номери, а краще – й вивчити щось новеньке, «тряхнуть стариной», показати клас, справжній вишкіл, «школу» новому, молодому поколінню. У міру наближення вікопомного дня – 24 травня – хвилювання наростало, часу катастрофічно бракувало: щось недовчено, не всі номери відшліфовано досконало, забуваються слова й рухи з польських, сербської, фінської, болгарської пісень, не вибудовується «вежа» з «Аркана»... Проте атмосфера підготовки до відповідального, «судного» (адже в залі сидітимуть свої, ті що їх сприймають як найсуворіших, хоча й найрідніших суддів!) дня, нагнітаючись день при дні, ставала, як не дивно, щоразу святковішою. Так дитиною ждеш настання Нового Року: і лячно, і кортить дочекатися свята. Найкраще такий настрій, можливо, передасть вітальний лист Олексія Коренєва, веснянчанина, який нині живе й працює в США: 

«Дорогая «Веснянка»! Дорогие веснянчата! Невероятно быстро бежит время... Десять лет я не был в Киеве, двадцать лет не выходил на сцену. Жизненный путь завёл меня на противоположную сторону глобуса, за десять часовых поясов от Киева, на берег Тихого океана. Спокойный, зелёный, буржуазный Орегон стал моим новым домом. Особенности новой жизни и повседневная рутина заставляют думать о сиюминутном, задвигают воспоминания в дальние уголки памяти, покрывая пылью яркие картины прошлого. Но иногда, с обнадёживающей регулярностью, приходит время праздника, очередного юбилея «Веснянки».

И тогда нас тянет снова собраться вместе, почувствовать себя молодыми, распрямить спину, развернуть лопатки, натянуть подъём, набрать полную грудь воздуха... И снова ощутить ту жгучую энергию, тот неповторимый настрой, которые создавались на долгих вечерних репетициях, накапливались в костюмерной, доходили до пика в ожидании за кулисами и потом безудержно выплёскивались с выходом на сцену, заполняя большие и малые залы, передавая зрителям заряд оптимизма и волны положительных эмоций...

И хотя не все мы, к сожалению, можем сегодня участвовать в концерте, в мыслях мы на сцене, мы с вами.

Так задайте же жару, раскрутите «Aркан», раздробите «Tропотянку», срубите «Kорчму», сбацайте «Гопака», так чтоб сцена дрожала и зал гудел, чтоб всему городу было слышно – у «Веснянки» юбилей!»

І «Веснянка» таки дала жару!

Чотири години концерту на сцені Українського дому промайнули непомітно: в урочистих вітальних промовах і листах, у врученні заслужених нагород, у напруженому чеканні за кулісами, у скаженому темпі перевдягання, у феєрверку номерів на сцені, в оваціях захопленого залу, в перегляді кадрів відзнятого, але ще не змонтованого фільму про «Веснянку», присвяченого світлій пам’яті її засновника й незмінного керівника, народного артиста України, кандидата геолого-мінералогічних наук, доцента Національного університету імені Тараса Шевченка Володимира Нероденка...

Нам, учасникам цього феєричного дійства, важко було осягнути всю повноту картини, визираючи з-за куліс у перервах між виступами, останніми, похапцем, спробами ще разочок «прогнати» номер, перевдяганнями. Проте якісь особливо яскраві епізоди закарбувалися як осяйні острівці серед безуму концерту.

...Урочиста, потужна «Легенда про Київ» авторства Володимира Нероденка й музичного керівника «Веснянки», композитора, заслуженого артиста України Олександра Должикова, відтворена Ярославою Нероденко...

...Теплі привітання проректорів Національного університету імені Тараса Шевченка П.О. Беха та С.А. Вижви, директора Молодіжного центру естетичного виховання Н.Є. Максименко, представників Шевченківської райдержадміністрації, депутата Верховної Ради України, випускника юридичного факультету університету і давнього друга «Веснянки» М.Д. Катеринчука, завдяки допомозі якого свято ансамблю відбувалося саме в Українському домі.

...Чудові слова доктора фізико-математичних наук Олени Беспалової та її «однокашників» – веснянчат «першого призову», які наче естафету передали молодим виконавцям новісінькі концертні чоботи дефіцитного 47-го розміру.

...Зворушливий, неймовірний «сюрприз», який підготував юній артистці веснянківського балету Оленці Яковчук її хлопець Андрій за таємної змови з художнім керівником ансамблю Ярославою Нероденко: просто на сцені після яскравої прем’єри польського народного танцю «Оберек» до дівчини вийшов коханий з величезним яскравим оберемком квітів і попросив її руки...

...Цілий жмут нових робіт ансамблю: польські «Оберек» і «Краков’як», молдавський танець, болгарська «Ръченица», український «Дубо-танець», розсип пісень від голосистих, веселих, рухливих і неймовірно артистичних «Молодичок» (керівник Галина Шумська)...

...Класична, зворушлива, смішна й чарівна «Кадриль-дев’ятка» у виконанні    ветеранів ансамблю...

...Чудова, люба, вічна «Тропотянка», у фіналі якої тропотіли не лише дорослі учасники колективу, а й малі дітки-веснянчата, від трьох до десяти рочків (діти й онуки учасників ансамблю) – як уособлення невмирущості, тяглості веснянківських традицій...

...Тривалі оплески після стрілецьких пісень...

...Віртуозне виконання оркестром варіацій на циганську тему, яке змусило підспівувати й підтанцьовувати весь зал...

 ...Калейдоскоп улюблених номерів з величезного репертуару «Веснянки»: «Аркан», «Буковинка», «Корчма», «Сіверська плясова», «Тропак» і ще, й іще...

...Шаленство славнозвісного веснянківського «Гопака»...

...Вручення квітів і вдячні слова керівникам від учасників ансамблю...

... Квіти від Ректора університету...

А протягом усього концерту, за тонким спостереженням незмінної ведучої багатьох ювілейних концертів ансамблю, актриси київського Театру на Подолі, володарки кількох «Пекторалей», заслуженої артистки України Тамари Плашенко, там, у залі незримо був присутній батько-засновник і керівник ансамблю Володимир Нероденко. І усміхався...

Концерт минув. Проте залишилися враження. До тих ветеранів, хто не взяв у ньому участь, прийшло усвідомлення втраченого чудового шансу ще раз пройтися сценою, долучитися до цього святого безумства творення, яке так міцно єднає дивну суміш людей різних поколінь, котрі навчалися на різних факультетах, обіймають дуже різні посади й займаються дуже різними справами, часто живуть на протилежних сторонах Земної кулі, проте всі належать до святого братства веснянчат.

З ювілеєм, «Веснянко»! Зустрінемося за п’ять років.

Олена Радзивілл,
ветеран «Молодичок»

25.05.2013

Гастролі та фестивалі

2009Сремська Мітровіца, Пірот. Сербія. Міжнародні фольклорні фестивалі у містах Пірот та Сремська Мітровіца детальніше

Новини та події

24.04.2016Благодійна акція детальніше

Контактна інформація

Україна, м. Київ,
вул. Володимирська, 60
тел.: +380 (44) 239-31-91
моб: +380 (50) 330-36-43
e-mail: info@vesnyanka.org.ua